ГоловнаПро центрІсторія створення
 Версія для друку

 

ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ НАШОГО ЦЕНТРУ

Мальовничі наші Карпати, вражають своєю красою зелені полонини, стрімкі ріки, вершини гір, буйні сади. Тут привітне сонце, тінисті діброви, затишні міста і старовинні замки над ними. Чепурні села потопають у різнобарв’ї квітів. І скільки б не бували тут, щоразу відкриваєте для себе неповторний край.

У передгір’ї Карпат, неподалік Львова, розкинулося 900-річне місто Дрогобич. Дев’ять століть жили тут русини-українці, боронилися від нападників, обробляли землю, торгували. Лише 55 років з тих дев’ятисот існує в Дрогобичі 2 Спеціальний центр швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій. За цей відносно короткий термін тільки фахівці-піротехніки центру позбавили українську землю від тисячів тонн вибухонебезпечних предметів.

Поряд з фахівцями-піротехніками добросовісно проходять службу інженери, хіміки, спеціалісти-рятувальники. На їхньому рахунку сотні ліквідованих надзвичайних ситуацій різного характеру.

Наш центр, зважаючи на його молодий вік, не брав участь у війні, але вся його історія - це безперервне виконання завдань за призначенням із захисту населення України від наслідків аварій та стихійних лих. Нині наша зона відповідальності - Львівська, Тернопільська,  Івано-Франківська, Закарпатська, Чернівецька, Волинська, Рівненська, Хмельницька області.

25 червня 1962 року в селі Околиця на окраїні Мінська на базі першого інженерного батальйону 80-го окремого полку ЦО СРСР було сформовано 217-й окремий інженерний батальйон ЦО СРСР (військова частина 33481)  під командуванням підполковника Михайла Крюкова. У вересні цього ж року частину було передислоковано в місто Дрогобич. В 1964 році 217-й окремий інженерний батальйон ЦО СРСР (військова частина 33481) перейменований 217-й окремий механізований  батальйон ЦО СРСР (військова частина 33481).

В лютому 1965 року 217-й окремий механізований  батальйон ЦО СРСР (військова частина 33481) переформований в 261-й окремий механізований полк Цивільної оборони (військова частина 33481).

261-й окремий механізований полк Цивільної оборони (військова частина 33481) на підставі Директиви командувача військами Прикарпатського військового округу від 24 травня 1973 року переформований в 824-й окремий механізований батальйон Цивільної оборони СРСР (військова частина 33481).

В жовтні 1979 року 824-й окремий механізований батальйон Цивільної оборони СРСР (військова частина 33481) переформований в 261-й окремий механізований полк Цивільної оборони СРСР (військова частина 33481).

На підставі директиви МО СССР № 314/1/00130 від 12.01.1988 року і розпорядження Командувача військами ПрикВО від 30.01.1988 року № 5/1/0090 з 01 листопада 1988 року 261-й  окремий механізований полк Цивільної оборони СРСР скорочений і переведений в кадр 261-й окремий механізований полк Цивільної оборони СРСР (військова частина 33481).

12 січня 1992 року частину було вперше вишикувано під синьо-жовтим прапором Української держави, над стройовим плацом велично пролунала мелодія гімну «Ще не вмерла Україна». Воїни частини, приймаючи присягу на вірність своєму народові, висловили прагнення перевести частину під юрисдикцію своєї держави. На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.01.1992 року № 35 «Про війська Цивільної оборони», Указу Президії Верховної Ради України «Про підпорядкування Україні дислокованих на її території військових частин і підрозділів…», наказу Міністра Оборони України від 31.01.1992 року «Про передачу військ Цивільної оборони в підпорядкування Штабу Цивільної Оборони України», згідно з якою всі дислоковані в Україні частини ЦО переходили в підпорядкування нашої держави і проголошувалось створення нової структури ЦО України.

У 1993 році 261-й окремий механізований полк Цивільної оборони СРСР (військова частина 33481) був переформований в 155 Окрему мобільну механізовану бригаду  Цивільної оборони. Бригаді було присвоєно умовне найменування – військова частина Д-0090. А у відповідності з Указом Президента України від 28 жовтня 1996 року № 1005 «Про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи» частина стала однією з бойових одиниць Сил ЦО МНС України.

У червні 2000 року на підставі Директиви Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи № 10-3-2/161т 155 Окрема мобільна механізована бригада  Цивільної оборони була перейменована в 12-й Окремий аварійно-рятувальний загін оперативного реагування МНС України (військова частина Д-0090).

У 2005 році 12 Окремий аварійно-рятувальний загін перейменований в 3-й Регіональний рятувальний загін МНС України (військова частина Д-0090).

Відповідно до Указу Президента України від 19 грудня 2003 року№1467 «Про Державну програму перетворення військ Цивільної оборони, органів і підрозділів державної пожежної охорони в Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту на період до 2005 року», наказу МНС України від  25 жовтня 2005 року № 279   «Про визначення оптимальних напрямків реформування сил МНС України та здійснення організаційно-штатних заходів»  та наказу МНС України від 08.11.2005 року № 320 «Про здійснення організаційно-штатних заходів у організаційних структурах, підпорядкованих МНС України» розформано 3-й Регіональний рятувальний загін (військову частину Д-0090) та на його базі сформований 1-й Аварійно-рятувальний загін Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України.

У 2008 році шляхом  реорганізації 1-го Аварійно-рятувального загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту сформовано 6 Спеціальний регіональний центр швидкого реагування Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України (наказ МНС України від 12.09.2008 № 657, наказ МНС України від 25.05.2009 №  357).

Відповідно до наказу МНС України від 15.12.2010 року № 26 «Про оптимізацію системи управління рятувальними силами МНС України» 6 Спеціальний регіональний центр швидкого реагування Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України перейменовано у 3 Спеціальний регіональний центр швидкого реагування Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України.

У 2012 році Міністерство надзвичайних ситуацій України реорганізовано у Державну службу України з надзвичайних ситуацій згідно з Указом Президента України від 24 грудня 2012 року № 726/2012.

На підставі наказу ДСНС України від 08.05.2013 року № 213 «Про зміну найменування 3 Спеціального регіонального центру швидкого реагування Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України та затвердження його Статуту в новій редакції» 3 Спеціальний регіонального центру швидкого реагування Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України перейменовано у  2 Спеціальний центр швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Ми гідно виконуємо покладені на нас обов’язки, кваліфіковано надаємо допомогу населенню у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій різного характеру.

Основними завданнями, які  виконував центр за останні роки були:

За 56 років існування наш підрозділ очолювали:

З 1962-1964 рр. підполковник КРЮКОВ Михайло Андрійович;

З 1964-1965 рр. майор МАЛИШКІН Яков Федорович;

З 1965-1970 рр. полковник ЛЮБЕВІЧ Іван Антонович;

З 1970-1973 рр. підполковник ГУБСКІЙ Іван Олексійович;

З 1973-1975 рр. підполковник ПРІСЯЖНИЙ Геннадій Васильович;

З 1975-1978 рр. майор СТЕПАНОВ Володимир Іванович;

З 1978-1979 рр. підполковник КУРАМШИН Хазар Хасьянович;

З 1979-1984 рр. полковник КРИЦЬКИЙ Валерій Федотович;

З 1984-1986 рр. полковник ІВАНОВ Анатолій Сергійович;

З 1986-1990 рр. полковник ДЗЮБЕНКО В’ячеслав Адамович;

З 1990-1995 рр. полковник ЄВДІН Олександр Миколайович;

З 1995-1997 рр. полковник ТИТАРЕНКО Олексій Федорович;

З 1997-2005 рр. полковник МОЗОЛЬ Богдан Дмитрович;

З 2005-2010 рр. полковник АРТИМОВИЧ Роман Михайлович;

З 2010 по т.ч. полковник КІНЧЕШІ Анатолій Степанович.

 

За 56 років з дня створення підрозділу 1217 чоловік було нагороджено державними нагородами та відомчими відзнаками:

орденами колишнього Радянського Союзу та Незалежної України – 32;

медалями колишнього Радянського Союзу та Незалежної України – 1118;

почесною відзнакою МНС України – 9;

відзнакою МНС України «За відвагу у надзвичайній ситуації» І ступеню – 2;

відзнакою МНС України «За відвагу у надзвичайній ситуації» ІІ ступеню – 36;

медаль «За врятоване життя» - 1;

відзнакою МНС України «За розмінування» – 12;

нагрудний знак «Знак пошани» - 3;

нагрудний знак «За відвагу у надзвичайній ситуації» - 4.

 

 

    Твіт